Отзывы на стихи В моем теле стало тесно!

Спасибо, Лена, близко и созвучно... И вот "подтверждение", пережитое мною много лет назад...

Розчиняюся в просторі і виходжу із часу –
Я є ВСЕ, що є вічним і ніколи не згасне,
Що пульсує і ллється золотою рікою,
Те, що в Вишньому зветься цариною спокою…
Коли входжу в цей простір, впливаю у нього,
Більш нічого нема – тільки велич НІЧОГО…
Пустоти всеоб’ємність, всеосяжність в Надрозум,
Тільки усмішка сяє на обличчі в НІКОГО…
І лиш Радість нізвідки легко й райдужно лине,
З осередку себе – глибини і таїни,
Де в пульсарах вогню космос зроджує світи –
У безмежності літ сяйні зоряні квіти…
І купає ця Радість всі тіла і всі душі,
Що відкриті, як діти, в простоті незворушній…
Тож пробуджує тих, хто дозрів і готовий
Із всевишніх теренів народитися знову…
© Рада Сонячна (Наталка Артанія Кобза)